Запрошуємо учнів, студентів, викладачів та всіх поціновувачів виконавського мистецтва на майстер-клас і творчу зустріч із відомим віолончелістом та педагогом — професором Майнгардом Холлером.
Майнгард Холлер — уродженець Граца (Австрія), музичну освіту розпочав у чотирирічному віці. Навчався у Вищій школі музики в Граці, Консерваторії імені Ріхарда Штрауса в Мюнхені та Вищій школі музики в Саарбрюкені у класі професора Давида Григоряна — учня та асистента Мстислава Ростроповича.
Музикант удосконалював майстерність у таких визначних митців, як Поль Тортельє, Генріх Шифф, Серджіу Челібідаке, Альтенберг-тріо (Відень) та інших. Є лауреатом престижної премії «Kulturkreis Gasteig» (Мюнхен).
Професор Холлер активно концертує в країнах Європи, співпрацює з ансамблями Cello Mellow та Juon Trio, а також веде активну педагогічну діяльність у Мюнхені. Його учні стають переможцями міжнародних конкурсів, а сам митець регулярно входить до складу журі та проводить майстер-класи в різних країнах Європи.
З 2001 року очолює Міжнародну академію камерної музики, що об’єднує молодих музикантів та завершується міжнародними концертними турне.
Не пропустіть унікальну нагоду поспілкуватися з видатним європейським музикантом та перейняти його професійний досвід!
Запрошуємо всіх бажаючих!

Виконавці:
Катерина Каличак, флейтаРоксоляна Гетьман, скрипкаКирил Лимарєв, фортепіаноАкадемічний симфонічний оркестр Львівської національної філармоніїЯрема Колесса, диригент 
Програма:
Вольфґанґ Амадей Моцарт. Концерт для флейти з оркестром соль мажорВіктор Косенко. Концерт для скрипки з оркестромЛюдвіг ван Бетховен. Концерт для фортепіано з оркестром № 3 до мінор
«Симфонія+» — відродження давньої традиції філармонії, завдяки якій формувалися цілі покоління знаних музикантів. Цьогоріч на сцену виходять троє юних солістів — учні Львівського музичного ліцею ім. Соломії Крушельницької. Повноцінний виступ із симфонічним оркестром, у якому кожен з трьох виконує цілий концерт класичного репертуару.

Програма складена так, що кожен з трьох солістів проходить крізь власне випробування — і кожне з них іншого роду.

Концерт для флейти соль мажор Вольфґанґа Амадея Моцарта Катерина Каличак виконає першою. Моцарт написав його 1778 року, перебуваючи в Мангаймі по дорозі до Парижа, на замовлення голландського хірурга й флейтиста-аматора Фердинанда Дежана. Дежан просив три короткі прості концерти і кілька квартетів, але Моцарт виконав лише два концерти — цей у Соль мажор і другий Ре мажор, який виявився транскрипцією його ж гобойного концерту. У листі батькові Моцарт скаржився, що не любить флейту, хоча біографи й досі сперечаються, чи говорив він серйозно, чи просто шукав виправдання за невиконане замовлення. Так чи інакше, концерт виявився одним з найвишуканіших у репертуарі флейтистів.

Концерт для скрипки з оркестром ля мінор Віктора Косенка, який зіграє Роксоляна Гетьман, має окрему історію — і не тільки музичну. Косенко написав лише клавір і не встиг його довершити; партитуру оркестрував Олексій Горохов, існує також альтернативна редакція Георгія Майбороди. Тривалий час концерт майже не виконувався в Україні — навіть якісної партитури не існувало. Її відновлення з ініціативи скрипальки Лідії Футорської та диригента Сергія Хоровця завершилось лише кілька років тому. У словах самої Футорської, «це мовби якийсь політ над моєю рідною землею, з великим трепетом, з серцем переповненим любов’ю до цієї землі».

Третій концерт для фортепіано до мінор Людвіга ван Бетховена, який виконає Кирил Лимарєв, — твір з історією, що сьогодні звучить майже неправдоподібно. Прем’єра відбулася 5 квітня 1803 року у Theater an der Wien, на одному з тих велетенських бетховенівських концертів-бенефісів, які важко уявити навіть через двісті років. У той самий вечір прозвучали три прем’єри: цей концерт, Друга симфонія і ораторія «Христос на Оливній горі». За спогадами Бетховенового учня Ферді́нанда Ріса, єдина репетиція почалася о восьмій ранку і перетворилася на катастрофу: оркестр зібрали з другорядних музикантів, оскільки кращих перехопив конкурент того ж вечора. Партитура не була готова навіть до виконання — інший учень, Іґнац фон Зайфрід, який гортав ноти, згадував порожні сторінки з «єгипетськими ієрогліфами», і Бетховен грав значну частину з пам’яті. Сам концерт — переломний у його творчості: до мінор тут уже розкриває суто бетховенівську драму. Повільна частина — оаза спокою серед двох неспокійних, з фортепіанною мелодією, що розгортається над приглушеними струнними.